Абетка безпеки

АБЕТКА БЕЗПЕКИ ДЛЯ ДИТИНИ

Знову вимкнули світло…

Вечір… Ти сидиш в кімнаті і дивишся телевізор. Раптом — блись! Вимкнули світло: щось негаразд в електромережі твого міста чи села.
Образливо — якраз на найцікавішому місці! Але нічого не вдієш. Прослідкуй, щоб ця неприємна ситуація не переросла в небезпечну. 
Декілька хвилин посидь на місці, доки очі не звикнуть до темряви.
Якщо ти ще не вмієш добре орієнтуватися без світла — візьми кишеньковий ліхтарик. Він повинен завжди знаходитись в одному й тому ж місці.
Коли під рукою ліхтарика нема, повільно рухайся вперед, навпомацки знаходячи собі дорогу.
Найперше: вимкни з розеток всі електроприлади, котрі працювали, коли було світло.
Газовою плитою в темряві теж не варто користуватися, особливо якщо вдома нема дорослих. Вимкни і її.
Перевір, чи закриті крани з холодною та гарячою водою.

Чи обов’язково сидіти в темряві?

Дійсно, сидіти в неосвітленій оселі — приємного мало. Хочеться, щоб в кімнаті було хоча б якесь світло. Згадав? У мами є гасова лампа та свічки. Є й сірники. Ці речі називаються відкритим вогнем.
Як же навчитись користуватися відкритим вогнем, не допускаючи при цьому пожежі?

Запам’ятай!

• При користуванні свічкою треба мати для неї металеві підсвічники.
• Не можна ходить з свічкою по кімнаті.
• Гасова лампа не повинна стояти поряд з їжею, ліками, ватою, книгами, паперами, легкозаймистими речовинами (лаками, спиртом, розчинниками).
• Не можна залишати гасову лампу без нагляду.
• Сірники потрібні для того, щоб запалити свічку чи лампу. Гратись ними категорично заборонено!
• Засвітивши свічку чи гасову лампу, ретельно погаси сірника. Перевір, щоб він не димів.
• Якщо сірники погано запалюються, не кидай їх під ноги чи на стіл. Від тліючого маленького сірника може розгулятися величезна пожежа.
• Найкраще гасити сірника водою.

Якщо темно лише в твоїй оселі

Коли в твоїй домівці запанувала темрява, не зашкодить поглянути у вікно: чи й у інших будинках темно? Якщо скрізь відключенням електромережі керують спеціалісти, тобі турбуватись нічого.
Коли ж світла немає лише в твоїй оселі, клич дорослих: батьків, сусідів, знайомих.
вдома

Світло може зникнути при:
— загоранні електропроводки;
— короткому замиканні;
— пошкодженні електроприладів.
Всі ці несправності можуть виникнути і без зникнення світла. Тоді тобі загрожує ураження струмом.

Як уникнути ураження електричним струмом:

— Уважно поглянь навколо: чи ніде не димить, чи не чути неприємного запаху, що виникає при горінні, тлінні, плавленні.

— Якщо з якогось електроприладу чується тріскотіння, йде дим чи пробиваються язики полум’я — не поспішай смикати за шнур, що включений в розетку. Тебе може вдарити струмом! Клич дорослих.

— Треба відключити струм в усьому приміщенні. Коли рубильника не дістатись, дорослий повинен витягти шнур палаючого електроприладу з розетки за допомогою сухої палиці, гумової рукавиці тощо.

— Відключивши струм, палаючий електроприлад накривають мокрою цупкою тканиною, яка не пропускає повітря. Для гасіння вогню можна використати пісок.

— Ні в якому разі не лий воду, якщо електричний струм не вимкнуто! Вода — добрий провідник електрики. Ти можеш постраждати!

Кухня — обличчя господарів

Кажуть, що людина найбільше часу проводить на кухні. Тут вона готує їжу, в переважній більшості випадків, тут і споживає її. Якщо немає ванної кімнати, то в кухні ще й перуть та прасують. А ще консервують, майструють, шиють, плетуть… Навіть дивляться телевізор.
Майже все кухонне, електричне та газове приладдя теж знаходиться на кухні. Інколи тут розміщені ще й опалювальні пристрої.
Всі ці прилади прекрасно уживаються разом, якщо господарі дотримуються елементарних правил безпеки.

Щоб уникнути неприємностей на кухні:

— Не чіпай без дозволу дорослих ножі, різні пристрої, незнайомі тобі рідини, що зберігаються в шафках.

— Перш ніж брати до рук ніж, навчись користуватись ним в присутності батьків.

— Користуватись кухонним, електричним та газовим приладдям можна тільки після того, як дорослі детально пояснять правила поводження з ними і ще деякий час наглядатимуть за тим, чи правильно ти все виконуєш.

— Перш, ніж користуватися всім кухонним начинням, батьки повинні пояснити тобі, як діяти в разі виникнення пожежі та інших нещасних випадків.

— Користуватися печами та камінами, самостійно розводити в них вогонь дітям твого віку заборонено.

Увага!

Під час виконання будь-якої роботи на кухні завжди є небезпека травмувати себе. Це можуть бути опіки, порізи, колючі рани, ураження струмом… Від таких неприємностей не застрахований ніхто. Але обережна людина таких поранень майже не отримує. Якщо це все ж таки трапилось, ти повинен, не панікуючи, надати домедичну допомогу і потерпілому, і самому собі.

Що необхідно знати про опіки?

Опік — це пошкодження тканин організму, викликане дією високої температури. Опік може бути не лише від вогню, але й від окропу, пари, праски, електроструму тощо.
Тяжкість пошкоджень залежить від висоти температури; тривалості дії вогню; від того, яке місце обпечене; чи великі його розміри. Частіше трапляються опіки рук, ніг, очей; рідше — тулуба і голови.

— Якщо на місці опіку шкіра лише почервоніла і відчувається біль — це опік першого ступеня.

— Якщо на шкірі з’явилися пухирі — опік другого ступеня.

— Якщо обпечені всі шари шкіри — опік третього ступеня.

— Якщо м’язи і навіть кістки обвуглені — опік четвертого ступеня.

— Коли обпечена третя частина поверхні тіла — наступає смерть. Від опіків страждає весь організм. Тканина, що відмирає, виділяє речовини, при всмоктуванні яких в кров виникає отруєння всіх органів. Від болю з’являються порушення нервової системи і мозку.

Перша домедична допомога при опіках.
— Щоб зупинити дію високої температури на потерпілого, необхідно погасити полум’я на людині, зняти тліючий одяг.
— Не можна збивати полум’я на потерпілому. Потрібно накинути на нього цупку тканину, пальто, ковдру чи килим, щоб зупинити доступ кисню.
— Знімаючи одяг, не можна стягувати його: просто розріж на частини.
— Всю поверхню опіку покривають чистою пов’язкою.
— Потерпілого зігрівають, дають тепле питво й відправляють до лікарні.
— Ні в якому разі не можна змазувати опіки жирами. Це тільки прискорить потрапляння мікробів в рану.
— Опіки першого та другого ступенів лікують вдома, їх протирають спиртом і накладають чисту пов’язку.

Опіки без вогню.

Інколи, щоб отримати серйозний опік, не потрібно ні вогню, ні окропу. Всі хімічні речовини можуть викликати найтяжчі опіки. Щоб не трапилось біди, запам’ятай:

— Ніколи не можна нюхати, брати до рук, куштувати невідомі тобі речовини, порошки, пасти і. інші речі з маминої шафки чи татової майстерні.

— Ніколи не слухай друзів, які пропонують тобі скуштувати невідому речовину чи рідину, Хімічні опіки дуже важко піддаються лікуванню.

— Якщо на шкіру потрапляє кислота — відразу утворюється коричневий чи чорний струп.

— Якщо ж кислота потрапила в рот чи була випита, — вона наскрізь пропалює слизову оболонку.

Як допомогти потерпілому?

— Перед відправкою до лікарні опік прикривають чистою пов’язкою.

— Якщо на шкіру потрапив фосфор, він спалахує. Людина страждає удвічі: від хімічної речовини і від вогню. Обпечене місце потрібно опустити під воду і паличкою видалити шматочки фосфору та накласти пов’язку.

— Якщо на шкіру потрапило негашене вапно, ні в якому разі не можна допустити, щоб туди потрапила вода — виникне бурхлива хімічна реакція! \ Необхідно змазати опік олією.

Увага!

Навіть незначний хімічний опік вимагає обов’язкового втручання лікаря.

Чи всі рани однакові?

Всіляке пошкодження шкіри — це рана. Рани можуть бути поверхневими і глибокими.
Якщо рана глибока, життю людини загрожує сильна кровотеча з судин і пошкоджених органів.
Незначна рана теж може бути небезпечною, бо одночасно з пораненням в неї потрапляють бруд, мікроби — збудники інфекцій.
Найнебезпечнішими хворобами, які викликають інфекцію, є правець і гангрена. Інколи гній від рани потрапляє в кров і тоді починається сепсис. При сепсисі у хворого до 40° С підвищується температура тіла, його морозить. Він марить, втрачає свідомість. Такий стан часто закінчується смертю.
Образливо, що таке страшне ускладнення виникає від незнання елементарних правил безпеки; від легковажності потерпілого і людей, що його оточують.
Кожна людина повинна знати, що рани можуть бути різані, колоті, забиті, рвані. У всіх цих ранах уже є мікроби, що потрапили туди одночасно з пораненням.
Тому усяку, навіть незначну, ранку та подряпину обов’язково потрібно обробити дезинфікуючим розчином, тобто таким засобом, що вбиває мікроби. Йод, зеленка, перекис водню, розчин марганцівки захистять тебе від інфекцій при порізах, подряпинах, інших пораненнях.

Чи можна самому зупинити кровотечу?

Якщо у людини рана чи навіть невеличка ранка — обов’язково буде йти кров. Інколи кров тільки точиться, наприклад, при саднах на коліні. В цьому випадку кровотеча зупиниться сама по собі, утворивши на поверхні ранки свіжу криваву шкірочку, бо пошкоджені капіляри.
Потрібно накласти на ранку декілька легких витків бинта, обробити її дезінфікуючим розчином, і проблема вирішена.
Буває, що кров витікає спокійною цівкою темно-червоного кольору. Це постраждала вена, тому рана більш серйозна, хоча й з нею можна справитись самостійно. Треба накласти здавлюючу пов’язку. Через деякий час кровотеча зупиниться, рана заживе і пов’язку можна буде зняти.
Дуже важко зупинити кровотечу, коли яскраво-червона кров б’є поштовхами. Це пошкоджена артерія. Артеріальну кровотечу остаточно можна зупинити лише в лікарні. Але доки потерпілий потрапить до рук лікарів, він може померти від втрати крові. Тому до приїзду швидкої допомоги проводять тимчасову зупинку кровотечі,
З цією метою використовують джгути, закрутки з матеріалів, які знайдуться під рукою.
Можна тимчасово зупинити кров навіть згинанням руки чи ноги. Головне — перетиснути ушкоджену судину вище поранення, і кровотеча зупиниться.
Після зупинки кровотечі потрібно продезинфікувати рану і накласти на неї чисту пов’язку.

Увага!

Кінцівку, стиснену джгутом, зручно підв’язують, чи укладають, якщо людина знаходиться на ношах. До джгута обов’язково прикріплюють записку з указанням часу, коли він накладений. Якщо джгут тримати більше 2 годин, може початися омертвіння тканини. Про це треба пам’ятати!

Поради лікаря Будьздоровченка

• Якщо ти порізався — приклади до рани шматочок цибулини. Вона швидко спинить кров.
• Якщо злегка обпік шкіру — допоможуть примочки із свіжовиготовленого розчину питної соди, марганцівки або спирту.

Враження електричним струмом

Тебе оточує безліч корисних, полегшуючих життя речей: прасок, пилососів, кавоварок, настільних ламп, телевізорів, холодильників тощо. Всі вони — твої помічники. А помічників потрібно «годувати». Тому всі, навіть маленькі діти знають, що їх «годує» електричний струм — теж наш товариш і помічник, коли з ним поводитися обережно, виконуючи всі правила користування електроприладами.
Вирвавшись на волю, електричний струм може наробити багато лиха: влаштувати страшну пожежу, сильно уразити господаря. Пошкодження, що виникають від дій електричного струму, називаються електротравмою.

При електротравмі можуть бути:
— слабкість;
— почервоніння;
— втрата чутливості;
— запаморочення;
— втрата свідомості.

Якщо сила струму більша, діяв він довго, шкіра людини була вологою, в місці входу і виходу струму можуть виникнути глибокі опіки. До того ж:
— Страждає нервова система.
— Потерпілого важко відірвати від джерела струму.
— Знижується температура тіла.
— Зупиняється дихання.
— Недостатньо працює серце.

Перша допомога при ураженні струмом.

В першу чергу слід зупинити дію електроструму. Пам’ятай, що тіло ураженого являється провідником струму, і якщо доторкнутися до нього, можна отримати електротравму. Тому краще виключити струм, використовуючи рубильник, електропробки. Якщо це неможливо, треба:
— Відвести провід від ураженого при допомозі гумових чи дерев’яних предметів.
— Опіки покрити пов’язкою.
— Якщо потрібно, зробити штучне дихання.
— Потерпілого відправити до лікарні. Ускладнення можуть виникнути навіть через декілька годин.

Поради Королеви Безпеки

Щоб відвести від постраждалого провід:

— відключи електрику в квартирі;

— стань на гумовий килимок, книгу чи будь-який сухий дерев’яний предмет;

— сухим дерев’яним або пластмасовим предметом відведи провід від постраждалого.

— Часто при ураженні струмом, коли потерпілий доторкнувся до неізольованого проводу, він не може розтулити пальці, зведені судомою. Якщо людина в свідомості, треба крикнути: «Падай!». При падінні руки розімкнуться самі собою і дія струму припиниться.

Не зайве нагадати:

— не вмикай незнайомі електроприлади сам, без дорослих. Дроти, по яких іде струм, ізольовані, але ізоляція може зіпсуватися — вивільнена електрика наробить тобі лиха;

— не встромлюй пальці, або будь-які предмети, в розетку;

— користуйся лише вимикачем, який ти добре знаєш. Якщо в гостях чи на дачі помітив незнайомий тобі вимикач, запитай дорослих, як з ним поводитися.

Поради Королеви Безпеки

Корисно знати!

Причиною найбільшої кількості пожеж є коротке замикання електроприладів, яке виникає внаслідок зіпсованих електроприладів або порушення правил їх використання.
При короткому замиканні зростає сила струму, з’являється полум’я електричної дуги, температура якого досягає 4000 ° С. Вона швидко поширюється на довколишні предмети. Виникає пожежа, яка з часом може охоплювати дедалі більші ділянки приміщення. Горіння супроводжується іскрінням, виділенням великої кількості диму, чадного газу. Це ускладнює процес гасіння пожежі. Причиною короткого замикання є порушення ізоляції в електричних проводах, зумовлене перенапругою, механічним пошкодженням, недостатнім доглядом за електрообладнанням. Найчастіше пошкодження ізоляції проводів бувають механічними, коли люди:

— неправильно кладуть електричні проводи;
— кидають їх на підлогу;
— скручують, перегинають;
— зачищають електричні проводи, які знаходяться під напругою;
— викручують електричну лампочку, не відключивши напруги;
— лізуть в патрон металевими предметами;
— кидають на електроприлади різноманітні предмети.

Перевантаження електромережі й електрообладнання є особливо небезпечним, оскільки при ньому проводи загораються в важкодоступних місцях і гасити їх складно. Перевантаження можливе:

— коли використовують електричні подовжувачі, а до них підключають різноманітні комбіновані розетки на 2—4 гнізда, розподільні трійники тощо;
— коли одночасно підключають телевізор, праску, інші електроприлади, це створює значне перевантаження і електричний подовжувач може загорітися.

Правила користування кухонним, електричним та газовим приладдям.

При користуванні кухонними плитами забороняється:
— користуватись зіпсованими засобами обігріву;
— розпалювати дрова бензином, гасом та іншими горючими рідинами:
— залишати плити, що топляться, без догляду;
— зберігати біля них дрова, торф, вугілля;
— просушувати одяг та інші речі над плитами чи біля димоходу;
— встановлювати столи, стільці, шафи, інші меблі біля плити, ближче як за 0,5 м;
— розводити вогонь, якщо перед дверцятами немає металевого листа;
— висипати гарячий попіл, шлак, вугілля біля будівель.

Паливо (дрова, вугілля, торф) треба зберігати в спеціально обладнаних приміщеннях не ближче як за 10 м від будівель.

При користуванні газовими лампами, примусами керогазами треба пам’ятати, що:

— можна користуватися лише справними приладами, що стоять на надійній міцній підставці, бо в разі падіння від палаючої рідини можуть зайнятися навколишні предмети;
— не можна залишати біля них легкозаймисті речі;
— під час роботи цих приладів треба стежити за рівнем полум’я: від перегрівання резервуара посилюється газообмін, що може призвести до вибуху;
— не можна доливати гас під час роботи приладу, бо спалахнуть пари палива;
— гасові ліхтарі не накривають абажурами з тканини або папером, оскільки ті легко спалахують. При користуванні електричними приладами:
— забороняється включати в одну розетку декілька приладів;
— категорично забороняється залишати їх без догляду, увімкненими в мережу;
— після закінчення їх використання завжди виключати;
— в разі появи специфічного запаху, диму потрібно швидко відключити прилад і повідомити про це дорослих;
— забороняється закривати прилади будь-яким покривалом;
— не можна колупатись в перемикачах, вилках, розетках, вставляти в них якісь предмети, особливо металеві;
— недопустимо користуватись перемикачами, розетками і вилками, які нагріваються;
— учням категорично забороняється самостійно ремонтувати електрообладнання: крім ураження електричним струмом, можна одержати серйозні опіки, пошкодження очей.

При користуванні телевізором потрібно пам’ятати, що:

— його слід ставити в місцях, які не перекривають виходів з приміщення. Найкраще це робити на протилежному від виходу боці на відстані 1—1,5 м від опалювальної системи;

— щоб при потребі негайно виключити телевізор, розетка для нього повинна знаходитись у доступному місці;

— не можна залишати включеним телевізор, якщо в кімнаті нікого немає;

— якщо в телевізорі щось зіпсоване, його необхідно виключити і не включати до приходу спеціаліста;

— не можна встановлювати телевізор поблизу легкозаймистих предметів (він може загорітися або вибухнути!);

— якщо під час телепередачі в телевізорі потух екран, ні в якому разі не можна по ньому стукати;

— якщо корпус телевізора пошкоджений, з’являється гудіння та потріскування, — він може перегрітись і загорітись.

При користуванні електропраскою:

— прасувати дозволяється лише в спеціально обладнаному місці;

— на столі для праски повинна стояти металева підставка, що запобігає нагріванню дерева та тканини;

— забороняється користуватися несправною праскою, ставити її на стіл без ізолюючої підставки. При користуванні електрочайником чи електросамоваром потрібно;

— перед вмиканням їх в мережу впевнитись, що в них є вода, у разі потреби долити її;

— стежити за поповненням води в цих приладах по мірі її витрачання;
При користуванні електрокип’ятильником;

— ні в якому разі не можна перевіряти рукою, чи нагрілась вода, попередньо не відключивши струм. Не можна у воду навіть пальчик встромляти! Може уразити струмом! Бували смертельні випадки.

При користуванні електрозапальничкою:

— не можна братися за неї мокрими руками;

— потрібно навчитись одночасно однією рукою включати електрозапальничку, а другою — газову плиту;

— не можна допускати перекручування, згинання електропроводу.

При користуванні газовими плитами недопустимо:

— відкривати кран на газопроводі, не перевіривши, чи закриті крани на самій плиті;

— допускати заливання пальників рідиною (якщо це трапиться, треба виключити пальник і вичистити його);

— стукати по кранах, пальниках та лічильниках;

— самостійно ремонтувати плиту;

— прив’язувати до газових труб мотузки і вішати на них білизну та інші речі.

Поради пожежного Гасивогонька

Якщо ти виявив витік газу:
— не включай електрику;
— не користуйся сірниками; не користуйся відкритим вогнем;
— провітри приміщення; перекрий крани газо-подачі;
— виклич аварійну службу по телефону 04.

При наближенні грози необхідно негайно вимкнути електроприлади. Найбільш вогненебезпечні такі матеріали:
— поролон — під час його горіння виділяються дуже токсичні гази;
— целулоїд — інтенсивно горить.

Різні круп’яні вироби, борошно, сушені плоди і ягоди, масло, жири відносяться до пожежонебезпечних. Особливо легко займається пил, що літає в повітрі. Змішавшись з названими продуктами, пил може навіть вибухнути!

Увага!

Загасити палаючий газ дуже важко. Не можна робити цього водою: горюча рідина легша і, піднімаючись на поверхню води, продовжує палати. Треба припинити доступ повітря: щільно накрити вогонь товстою ковдрою і притоптати зверху ногами. Можна засипати його піском, землею. Вогонь на навколишніх предметах заливають водою.

Довідкове бюро Всезнайка
(Прочитай у вільну хвилину).

Коли людина почала готувати м’ясо?

Первісна людина не готувала собі їжу. Все, що вона знаходила, вона їла сирим. Так було тому, що людина не знала, як це робити, як добувати вогонь. Та навіть коли вона навчилася розводити вогнище, то використовувала його лише для відлякування хижаків та для отримання тепла. Але одного разу мисливці залишили біля вогнища вбитого звіра. М’ясо підсмажилось, стало набагато смачнішим і людина здогадалась, що вогонь робить їжу кращою.
Першою плитою в печерах стало розпечене каміння чи відкритий вогонь. Потім людина навчилася варити їжу в ямах, викладених зсередини шкірами! Яма наповнювалася водою і нагрівалася до температури кипіння розпеченим камінням. Жінки отримали плиту і каструлю одночасно. Ще пізніше з каміння почали будувати щось на зразок печі над землею. В ній були отвори для диму і відділення, де зберігалося тепло. Таким чином, багато тисячоліть тому наші пращури знайшли два головні способи приготування їжі: шляхом запікання чи смаження і шляхом варіння на пару.

Житло для домашнього вогнища.

Вогнище, яке було для первісної людини першою піччю, вона цінувала більш за все. Тому навколо нього люди почати встановлювати дах, зводити стіни, а потім і двері: тобто будувати житло. А коли в людській оселі з’явились ліжко, стіл, шафи, розпалене на підлозі вогнище перестало задовольняти господарів. Тож і побудували для нього окремий будиночок з віконцем і дверима. Так з’явилася піч.
Перші печі відомі ще з кам’яного віку. Їх викладали з глини і каміння. Вони не мали ні димаря, ні труби. Дим йшов прямо всередину оселі. Лише на початку нашої ери з’явились печі і каміни з димарями.
Плита і камін — винахід європейців, а в Київській Русі здавна клали печі великі, на півхати. На території Київської Русі, Вінницької. Чернігівської областей археологи під час розкопок не раз знаходили в ґрунті глиняно-кам’яні печі, викладені ще в кам’яному віці. Їх вважають прабабусями наших печей.
В Україні завжди шанували піч. Вважали її одним з оберегів дому. Вона і кухня, і хлібопекарня, і грілка, і прекрасний диван з підігрівом. Ніяка плитка не може так смачно варити і пекти, як бабуся-піч. Господині слідкували, щоб піч завжди була прибраною, чистою. Вони фарбували її, розписували українським орнаментом: квітами, півниками, чарівними птахами.
В маєтках поміщиків, починаючи з XVIII століття, піч почали замінювати плитами та камінами. Але бабуся-піч до сьогодні вірою і правдою служить народу. Відомий випадок, коли в кінці XIX століття турецький султан спеціально для себе з Одеси виписав нашу красуню пічку-бокогрійку.

Коли з’явилася перша каструля?

Замість каструлі прадавня людина використовувала великі черепашки, черепи тварин, шкаралупу і оболонки від плодів.
Гірські племена Лаосу робили каструлі з бамбуку і варили в них рис: якщо посудина згоріла — значить, рис зварився.
Існували каструлі з кори. В них варили їжу за допомогою розпеченого каміння. Близько 7 тисяч років тому давні гончарі відкрили, що глина у вогні стає твердою, як камінь. З тих пір керамічний, тобто глиняний, посуд багато століть служить людям. З’явились горщики — батьки сучасної каструлі.
Але найзручнішим виявився металевий посуд. Спочатку каструлі робили з бронзи, потім з міді. Коли відкрили алюміній, найкращим вважався посуд з нього. Доки вчені не довели доцільність використання емальованого посуду.

Перший чайник.

Прадавні чайники з’явились тоді, коли людина здогадалась кошики з очерету обмащувати глиною і в них готувати їжу на вогні. В чайниках не варили воду, в них варили м’ясо у воді, або просто запікали його без води.

За каструлею йшла тарілка.

Одночасно з відкриттям кам’яного вугілля та нафти, винайденням паперу, пороху та грошей, в далекому Китаї, За високими стінами, які вдень і вночі охороняла сторожа, вперше почали виготовляти фарфоровий (порцеляновий) посуд. Уже в IV столітті китайці користувались тарілками. В Європі тарілки з’явилися лише в XXII столітті — тільки для прикраси столів в королівських палацах. Вельможі дарували тарілки з порцеляни своїм підданим; ними нагороджували за особливі заслуги, прикрашали свої оселі.
Лише в XVIII столітті, так і не дізнавшись секрету китайців, європейці винайшли свій фарфор. Це зміг зробити німецький вчений Іоганн Фридрих Бьотгер. Дуже швидко почати працювати заводи і порцелянова тарілка стала звичайним посудом. Археологи доводять, що першими тарілками були… шматочки коржів, на які людина клала м’ясо. Потім з’явились дерев’яні дощечки з заглибленням посередині; ще пізніше — шматки розплесканої глини.

Скільки років ножу?

Ніж старший за виделку і ложку на декілька… мільйонів років. При розкопках, поряд зі скелетами мамонта, археологи знаходили і ножі з вулканічного скла, якими прадавні люди розроблювали тушу. Вчені визначили, що цим ножам близько З мільйонів років.
Ножі з м’якого металу вперше були виготовлені на Кіпрі в IV тисячолітті до нашої ери. Але як прилад для споживання страви ніж ввійшов на кухню тільки в XIV столітті — лише в оселях багатіїв.
В XVII столітті французький кардинал Рішельє наказав заокруглити кінчики ножів для їди — так з’явився столовий ніж нашого часу.

Символ миру і дружби.

Зібралося давнє плем’я на сніданок. Посередині — череп’яна посудина, в якій парує гаряче вариво з корінців та лісових плодів. Ходять довкола нього голодні люди, апетит прибуває, а доторкнутися до посудини не можуть. То один, то другий пробують дістати варива долонями, але відразу відбігають з обпеченими пальцями. А чекати не хочеться, бо як охолоне страва, то й смак її вивітриться. Раптом твій прародич помітив на землі плескату паличку. Зачерпнув нею трохи варива. Плем’я дивилося на нього, як на дивака. А чоловік облизав те, що прилипло до патички, і знову набрав. Тут і вождь племені не втримався, просить дати і йому. Наївся він і передав сусідові паличку-облизку. Так з’явилась лизюка, котра згодом стала ложкою, а пізніше — сучасною ложкою.
Якщо ти потрапиш до Фінляндії і захочеш що-не-будь подарувати господареві будинку — даруй ложку. Це символ миру і дружби. Подарувавши ж виделку чи ніж, можна дуже образити людину. Найперші ложки були глиняними і мали форму напівкулі. Потім їх почали вирізати з дерева. Пізніше з’явились ложки з різноманітних металів. В античні часи, коли посуд почали виготовляти з золота, міді, срібла, ложки стали овальними. В Європі в XVI—XVII століттях дерев’яні ложки з’явилися на кожній кухні (золотими чи срібними користувалися лише вельможі). В часи французького короля Наполеона III (1854 р.) найціннішими вважалися ложки з дуже модного на той час металу — алюмінію.

В Київській Русі улюбленою була дерев’яна ложка, яку вирізали з липи. Спочатку вона була негарною, потім її почали фарбувати і розписувати, їли нею всі — від князів і бояр до простого люду. Срібні ложки з’явилися в Київській Русі в XX столітті.

Кліщі вже вийшлина полювання

Практичні поради: “Як уникнути травмування під час ожеледиці”

Молодша сестра ложки.

Виделка набагато молодша від ножа і ложки. Правда, давні римляни користувалися чимось схожим на виделку, щоб діставати з жаровні шматки м’яса.
В Європі першу виделку з двома зубцями замовила на початку XXI століття візантійська принцеса. До цього часу страви брали, руками. Правила етикету вимагали робити це трьома пальцями. Не можна було м’ясо до рота підносити обома руками. Негарним вважалось їсти салати голіруч. Для цього використовувались рукавички. I хоча в 1072 р. в столиці Візантії місті Константинополі була виготовлена перша срібна виделка, що мала два зубці і коротеньку ручку, користуватися нею ніхто не хотів.
Навіть в XIV—XVI століттях виделка вважалась предметом розкоші. її вважали примхою багатих і зіпсованих людей.
Але в XVII столітті, коли в моду ввійшли мережані комірці, які коштували дуже дорого, щоб не бруднити їх, споживаючи їжу, люди почали помаленьку миритися з виделкою. Та користувалися нею все ж одиниці.
До XVIII століття в монастирях заборонялось їсти виделкою. її називали чортовим знаряддям. Доступною для всіх виделка стала майже через 700 років після того, як її замовила візантійська принцеса.
Дуже довго не хотіли їсти виделкою в США. Не прийняли її і на Сході, Наприклад, в Китаї рис і досі їдять паличками, а в Середній Азії — руками. Італійці вигадали електровиделку, яка сама намотує неслухняні і довжелезні макарони спагеті.

Чарівне перетворення праски.

Знаєш, яким найціннішим був подарунок нареченій в день весілля в Київській Русі? Велика важка праска. Цей подарунок означав, що наречену вважають рукодільницею і відмінною господинею. Річ берегли як реліквію, вона переходила від матері до доньки.
Прасці всього близько 500 років. Як же прасували до її винайдення?
Сидить на скрині господиня, а під нею випрана і складена купкою білизна. Жінка не просто сидить, вона працює — білизну прасує. Бабусею праски вважають… сковорідку. В неї насипали гарячих вуглинок і, взявши за ручку, прасували.
Наступним прикладом для прасування в Київській Русі був рубель. Рубель — це хвиляста дошка з ручкою. На палицю намотували білизну чи одяг, а
потім качали по ньому рубель. Цей пристрій ще й зараз можна знайти в українських селах. Потім з’явились важелезні праски, повністю відлиті з чавуна. Щоб ними можна було прасувати, їх нагрівали на плиті. Відомості про таку праску в нашій країні датуються 1636 роком. Пізніше в середину прасок поміщали вугілля, гас і навіть спирт.
Та найрозумнішою виявилась електрична праска, яка вміє сама включатися і виключатися, зволожувати тканину, регулювати температуру. Але вона не пробачає необережного поводження з собою.

Машина, що пере твою білизну.

Перша пральна «машина» — це дубова бочка з водою. До кипіння воду доводили за допомогою розпеченого каміння, яке вкидали в бочку. Потім в окріп клали білизну, опускали мішечок з розпареним попелом і все перемішували. До пральної машини найгеніальнішим винаходом, що допомагав прати білизну, була пральна дошка. Автор цього пристрою, звичайно, невідомий, бо кам’яні «дошки» археологи знаходили і при розкопках. Потім такі дошки почали робити дерев’яними та металевими.
В середині XIX століття з’явилась машина, яка дуже добре прала білизну. Винайшов її англієць Генрі Стінненс. Але вона була таких величезних розмірів, що не змогла б розміститись в жодному будинку, тому в домашньому господарстві використовуватись не могла. 
Пройшло ще півстоліття, доки в 1858 р. пральну машину невеликих розмірів сконструював Гамільтон Сміт з Пітсбурга. Були й інші винахідники, але їх машини рвали білизну, тому попитом не користувались.
В 1907 р. створили пральну машину з двигуном, і відтоді твою білизну пере електрика. Перші машини виготовляли з дерева, пізніше — з металів. В 1953 році з’явилась пральна машина, що своєю роботою нагадує теперішні моделі, які перуть, віджимають, сушать.

Він любить ковтати пилюку.

Перший домашній пилосос винайшли в 1900 р. Він мав величезні розміри і нагадував бочку, в якій кип’ятять воду. Збоку до нього була прироблена ручка повітряного насоса, яку крутили вручну. Прибирали вдвох: один крутив ручку, а другий збирав пилюку за допомогою мітли. В 1901 р. англієць Сесіл Бут змайстрував пилосос, який возили двоє коней. Робітники заносили агрегат до кімнати, запускали двигун і прибирання починалось. Гуркіт стояв на всю вулицю! Зараз існує безліч моделей пилососів. Вони чистять, білять, фарбують, лакують, оббризкують рослини.
У Франції винайшли пилосос, що збирає з гілок каштани.

Дід Мороз із шафи.

З давніх-давен їжу зберігали в підземеллях, ямах, погребах. В печерах, де горіло первісне вогнище, теж вміли використовувати холод. В Стародавньому Римі продукти зберігали в ящиках з битим льодом.
В Київській Русі ще в VI столітті біля великих кухонь робили льодники, обкладені деревом. В ХУШ столітті це були глибокі криниці, викладені цеглою. Взимку кригу збирали з замерзлих річок та озер, перекладали соломою. В таких умовах лід зберігався близько 2 років. Льодник був прадідусем холодильника. А його батьком вважається кухонна шафа з відділеннями для льоду і тирси, яка не дозволяла льоду відразу розтанути. Але для цієї шафи лід потрібен був цілий рік. Тому в 1834 році народилась перша машина для виготовлення льоду. Її винайшов англієць Паркінс. А в 1887 р. француз Джон Леслі сконструював перший домашній холодильник, що був величезним, дуже гуркотів і весь час вимагав, щоб його «підкормлювали» дровами, вугіллям, спиртом чи гасом.
Та раптом холодильнику пощастило: в 1893 р. американець Е.Томсон поставив на нього електричний двигун.
З того часу мороз в шафі почуває себе прекрасно, кожного дня пригощаючи тебе чимось смачненьким.

Твій товариш телевізор.

Щоб ти міг дивитись телевізор, в світі повинно було статись багато винаходів.
З 1817 по 1923 рр. багато вчених працювали над ідеєю його створення. Це були: шведський хімік Й.Берцеліус, американський винахідник Г.Керрі, англиєць Бєрд, американець Дженкінс, росіянин В.Зворикін. Безліч науковців й зараз працюють над удосконаленням зображення, яскравості кольорів тощо.
Спочатку був створений телевізор з чорно-білим зображенням. Та вже після 1945 р. з’явились і кольорові передачі.
В нашій країні перші телевізори з’явились в 1932 р. Були вони без звуку, а розмір екрану не перевищував розмірів сірникової коробки. Але вже через рік з’явився звук. Та люди побачили телевізори лише в 1940 р. Для того щоб видно було зображення, перед екраном ставилась збільшувальна лінза. Перші телевізійні кадри можна було побачити за допомогою радіоприймача, а показували вони людину, яка сідає на стілець.
А яким стане телевізор в майбутньому? Вчені доводять, що він керуватиме всіма побутовими приладами: пилососом, пральною машиною, плитою тощо. Зображення телевізор матиме не лише кольорове, але й об’ємне. Коли ж показуватимуть якість речі, ми зможемо відчувати їх на дотик і на смак. Уявляєш? Дивишся рекламу твоєї улюбленої шоколадки і відчуваєш її смак!

Увага!

Категорично забороняється просиджувати цілими днями біля телевізора!
Дитина твого віку повинна дивитися телепередачі не більше 1,5 години на день, з обов’язковою перервою.

Поради лікаря Будьздоровченка

Англійські дослідники стверджують: щороку більше 5 тисяч британців потрапляють до лікарень через те, що… дивляться телевізор. Деякі зомлівають, побачивши на екрані криваві сцени, інші отримують травми, бо займаються водночас домашніми справами й дивляться телевізор. Якщо ти хочеш вирости великим — менше часу проводь біля телевізора. Бо фільми жахів погано впливають на сон, а людина росте уві сні. Надивишся увечері серіалів про зоряні війни чи вампірів — і за ніч не підростеш ні на міліметр.

Він рятує від спеки.

Щоб було тепло, але не жарко, щоб вітерець обвівав, коли тобі захочеться, гуляв би по кімнаті пустотливо і весело, винайшли кондиціонер. Хоча цей прилад сучасний, історія у нього давня. Єгипетському фараону робили приємний вітерець раби, помахуючи величезними віялами-опахалами. Це був той самий кондиціонер, тільки ручний. Китайці перетворили опахала в віяла, які легко і зручно складалися. Якщо робити енергійні помахи таким віялом, з’явиться прохолода. З винайденням двигунів з’явились вентилятори. Але вони розганяли тепле повітря, тому прохолоди не давали.
А що, коли до вентилятора приєднати холодильник, та ще й додати трішки води? Так з’явився кондиціонер, який зараз, крім основної, виконує ще одну роботу: очищає повітря від пилюки і отруйних випарів.

Пан Самовар на твоєму столі.

Ми звикли вважати самовар предметом дуже давнім, але насправді йому всього 300 років. З’явився він в часи Петра І, коли дуже модним стало чаювання. Та вже дещо схоже на самовар наші предки мали ще в XVI ст. Посудина була схожа на великий чайник. Носили в ньому гарячий напій (збитень), а щоб він не прохолов, в середину чайника помістили трубу для гарячого вугілля. Мабуть, цей чайник і був прародичем самовара. А місцем його народження у всьому світі вважається російське місто Тула.
Ти, мабуть, більше знайомий з електричним самоваром, який частує твою родину запашним чаєм.

Як підсмажити курку без вогню?

Сучасні господині здебільшого готують страви на газових чи електричних плитах. Але можна використати і мікрохвильову піч. Ідею її створення подали суперпотужні радари. Птахи, які потрапляли під дію їх електромагнітних хвиль, падали мертвими: хоча пір’я не обгорало, — м’ясо було ніби зварене, як в оповідках про барона Мюнхгаузена. Як же смажаться шматочки риби чи курки без вогню? Виявляється, їх готують маленькі, невидимі мікрохвилі. Піч включають в розетку і мікрохвилі починають безперервно битися одна об одну за закритими дверцятами металевої скрині. Б’ються так, що їм стає жарко й це тепло швидко-швидко нагріває страву, а потім і присмажує її. Ось і весь секрет.
Перша мікрохвильова піч з’явилась в Америці в 1950 році.

Поради Королеви Безпеки

Правила юного кухаря:

1. Повз кухонну плиту проходь так, щоб не зачепити ручку сковорідки чи каструлі. Якщо посуд стоїть на вогні без кришки, тебе можуть обпекти гарячі бризки.

2. Не піднімай велику каструлю. Бо не втримаєш — і обіллєшся окропом.

3. Пам’ятай! Спершу відкривай кран з холодною водою, а лише потім додавай гарячу.

4. Не визирай з відчиненого вікна! А раптом запаморочиться голова, ти втратиш рівновагу і впадеш вниз?!

5. Перш ніж залізти на високий стілець, поклич дорослого, щоб тебе «підстрахував».

6. Не засовуй пальці у вузьку шійку пляшки — це дуже небезпечно!

7. Ножем не граються! Зрозумій це зараз, а не тоді, коли поранишся.

Запам’ятай!

Кухня — не місце для пустощів!

Помічники, які можуть стати ворогами

У побуті тебе оточують різні речі: слюсарні інструменти, голки, цвяхи, ножиці, побутова техніка, знайомий ти вже й з печами та камінами. Вмієш відкривати крани з гарячою та холодною водою.
Як же зробити, щоб всі ці речі не принесли горя та страждань, були вірними помічниками?
Не сама річ є небезпечною.
Небезпечним є поводження з нею. Тому, хто знає, як правильно користуватися речами та побутовими приладами, вони не зашкодять,
Якщо колючі та ріжучі предмети знаходяться на своїх місцях — вони безпечні.

Безпека праці під час роботи з…

Ножицями:
— не тримай ножиці кінцями догори;
— не залишай ножиці розкритими;
— передавай ножиці лише закритими кінцями в сторону товариша;
— при роботі слідкуй за пальцями лівої руки.

Шилом:
— передавай шило товаришеві ручкою вперед;
— не носи шило в кишені;
— тримай річ, що проколюєш, на дощечці.

Голками та шпильками:
— передавай голку товаришеві тупим кінцем;
— не губи голок: перевіряй їх кількість перед початком і закінченням роботи;
— не заколюй голками одяг;
— не бери шпильки та голки до рота;
— зберігай їх в спеціальній подушечці;
— не ший дуже довгою ниткою;
— при шитті та вишиванні користуйся наперстком.

Граблями:
— перед початком роботи упевнись, що держак граблів не має тріщин, задирок;
— під час роботи не піднімай граблі високо над землею;
— не залишай їх зубцями доверху;
— зберігай граблі підвішеними зубцями догори, щоб уникнути небезпеки наступити на зубці і набити собі лоба.

Цвяхами і молотком:
— передавай цвях товаришеві капелюшком вперед;
— не розкидай цвяхи по підлозі — можуть постраждати ноги;
— не бери цвяхи до рота;
— слідкуй, щоб молоток міцно тримався на держаку, бо зіскочивши, він може завдати серйозної травми;
— забиваючи цвях, слідкуй за пальцями лівої руки.

Як користуватися печами та камінами?

Дитина твого віку не повинна самостійно топити піч чи камін. Але якщо в домі пічне опалення, ти повинен знати правила безпеки:
— небезпечно тримати відкритими дверцята печі, коли в ній горить вогонь;
— перед дверцятами на підлозі повинен бути прибитий металевий лист;
— забороняється зберігати дрова та інші легкозаймисті матеріали біля печей і використовувати легкозаймисті рідини (бензин, гас тощо) для їх розпалювання;
— не можна розвішувати білизну чи ганчірки біля гарячої печі для сушіння.

Причини виникнення пожеж.

Вогонь — друг і ворог людини. Від нас залежить, яким він буде: добрим чи злим. Коли з вогнем поводитись необережно, може статися пожежа. Під час пожежі небезпеку для життя людей становить вогонь і дим. Вогонь спричиняє опіки тіла, а від диму можна учадіти. Щоб запобігти пожежам, треба знати, від чого вони виникають.

Причинами пожеж можуть бути:

— необережність у поводженні з вогнем (кинутий запалений сірник, багаття, розкладене у недозволеному місці);
— пустощі дітей з вогнем, ігри з запаленими предметами;
— порушення правил користування електроприладами;
— недотримання правил користування газовими плитами;
— неправильне користування печами;
— полум’я свічки або гасової лампи;
— близьке знаходження хімічних речовин від джерела вогню;
— витік газу;
— використання піротехнічних засобів;
— спеціальні підпали;
— використання саморобних електрогірлянд для ялинки; легкозаймистих маскарадних костюмів з марлі, вати та паперу;
— удари блискавки.

Запам’ятай!

Пожежі легше запобігти, ніж її загасити.

Поради лікаря Будьздоровченка

Як себе поводити, коли ти…

Порізався:
— промий рану перекисом водню;
— продезинфікуй розчином йоду або зеленки;
— щоб не потрапила з навколишнього середовища інфекція, рану заклей лейкопластиром або перебинтуй.

Опікся:
— при легких опіках (почервоніння шкіри) допоможуть примочки із свіжого розчину питної соди, марганцівки або спирту;
— тяжкі опіки не можна змащувати розчинами і мазями: обпечену поверхню слід обв’язати як свіжу рану і звернутися до лікаря;
— не можна видаляти з рани шматки обгорілої шкіри чи одягу, проколювати пухирі, бо це призведе до її забруднення.
Перша допомога при опіках — це оберігання обпеченої поверхні шкіри від забруднення.

Вдарився:
— щоб уникнути крововиливу під шкіру («синця»), до місця удару приклади змоченого холодною водою рушника чи шматочок льоду.

Що таке сторонній предмет?

Малі діти й діти твого віку полюбляють не лише гратися всілякими негожими для гри предметами невеликого розміру, але й тягти їх до рота. Один необережний рух — і каблучка з пальця опиняється у шлунку, монетка застряє в горлі чи дихальних шляхах, насінина потрапляє в ніс, камінець чи уламок скла — в око.
Очі, ніс, вуха, дихальні шляхи виконують важливу роботу в організмі людини, і тому ти повинен берегти їх. Слідкуй, щоб в очі, ніс, вуха та рот не потрапляли сторонні предмети: смітинки, пил, комахи.
Якщо все ж таки це сталося, постарайся допомогти собі або постраждалому.

Як діяти, коли сторонній предмет потрапив у око?

Сторонній предмет (смітинка, пил, комаха, вуглинка), потрапивши в око, подразнює слизову оболонку і викликає біль, витікання сліз, хворобливу реакцію на світло.
Сторонній предмет виймають з ока шляхом промивання його ваткою, змоченою теплою водою (у напрямку до перенісся).
Інколи смітинку можуть вимити власні сльози потерпілого. Для цього чисто вимитими пальцями відтягують віко і тримають в такому положенні 10— 15 секунд.
Сльози, які обов’язково при цьому з’являться, і вимивають смітинку.
Якщо ці засоби не допомагають, відтягують вниз нижнє віко і заставляють потерпілого дивитися вгору — це дає можливість оглянути нижню частину ока. Потім хворий закидає голову назад і дивиться вниз, а людина, що йому допомагає, відтягує верхнє віко і змоченою в кип’яченій воді ваткою чи чистим носовичком видаляє смітинку.
Якщо в око потрапив уламок скла, дрібний камінець, шматочок дерева чи металу, сніжинка (або око поранене) — негайно звертайся до лікаря! Ніколи не три око. Цим ти можеш ще більше травмувати його.

Довідкове бюро Всезнайка

Для чого потрібні сльози?

Для того щоб око гарно бачило, рогівка — прозора оболонка ока, що закриває зіницю — повинна бути чистою і прозорою. Від смітинок і пилу очі захищають брови та вії. Рухом повік при кліпанні ти очищаєш поверхню ока від зовсім мініатюрних смітинок. При кліпанні з верхнього зовнішнього ; кутка ока, де знаходиться сльозова залоза, під верхню повіку витікає сльоза, що промиває око. Людина кліпає кожні 6 секунд. І кожного разу при цьому око промивається сльозою. Виходить, що в середньому на протязі життя людина плаче 250 млн. разів.
Якщо в око все ж потрапляє смітинка, сльози починають виділятися рясніше, щоб вимити її з ока. Те ж саме відбувається, якщо очі подразнюються димом від вогнища чи цигарки, випарами ацетону чи фітонцидами цибулі.
Коли ж людину хтось образив, вона може заплакати. Здатність сльозами виказувати свої емоції має лише людина. Тварини на це не здатні.

Поради лікаря Будьздоровченка

Як берегти очі?

Твої очі настільки дорогоцінні, що ти просто зобов’язаний їх берегти. Не дивлячись на те, що очі захищені кістками черепа, повіками та віями, існує немало небезпек для них: і травми, і різноманітні інфекції.
Найголовніше правило по збереженню здорових очей — це дотримання чистоти. Умиваючись, дуже ретельно промивай повіки. Ніколи не три очі, особливо немитими руками. В очі, можуть потрапити бруд, мікроби. Від цього виникає захворювання кон’юнктивіт. При ньому очі дуже сверблять, з’являються різі, сльозовиділення, гній.
Від бруду та застуди інколи «виростає» ячмінь. Ячмінь — це болючий прищ на краю повіки. Він тримається декілька днів і дуже болить, доки не лопне і з нього назовні не вийде гній.
Дуже важкі травми трапляються з очима, коли діти бігають з олівцями, паличками та іншими предметами в руках. Адже ніхто не знає, коли і де він може впасти. Падіння завжди раптове. При цьому око може бути дуже серйозно пошкоджене. Навіть пальцем можна травмувати око під час гри з друзями. Граючись, завжди пам’ятай про обережність!
Берегти очі — це значить не просиджувати цілісінький день біля телевізора чи комп’ютера. Це значить читати при гарному освітленні і так, щоб текст не «прилипав» до очей: на відстані 35—40 см.
Якщо лікар прописав — носи окуляри.
Щоб не зіпсувати зір, треба знати і дотримуватись правил охорони зору, або інакше — гігієни читання і письма.

1.Не схиляй низько голову над зошитом, книгою.
2. Не лягай животом і грудьми на парту.
3. Не читай лежачи.
4. Не читай в автобусі чи тролейбусі.
5. Не сиди близько біля телевізора.
6. Світло повинно падати на зошит з лівого боку.
7. Книга чи зошит мають бути від очей на відстані 30 см і під кутом 45°.
8. Після 25-хвилинного навчання роби п’ятихвилинну гімнастику для очей.

Для самоперевірки правильної відстані від очей до книги можна виконати такі вправи:
— Постав лікоть на парту, вказівним і середнім пальцями доторкнись до виска — це і є відстань 25—30 см та кут 45°.
— Сядь так, щоб між краєм парти і грудною кліткою проходила долоня з притиснутим всередину великим пальцем.

Вправи сидячої фізкультхвилинки для очей. Під час цієї фізкультхвилинки очі відпочивають і відновлюють працездатність.

1. Швидко заплющуй і розплющуй очі (10 секунд).
2. Повертай очі вправо, вліво, вгору, вниз.
3. Заплющ очі. Злегка натисни пальцями на повіки, промасажуй скроні біля очей.
4. Стеж очима за наближенням пальців правої руки до кінчика носа і за відведенням від носа.
5. Подивись у далину неба (30 сек.).
6. Заплющ очі, роби колові оберти очними яблуками вліво-вправо.

Поради лікаря Будьздоровченка

Як зберегти чудовий зір?

Сідаючи до комп’ютера, пам’ятай:

1. Не можна водночас працювати на комп’ютері і робити уроки!
2. Для доброго зору необхідне свіже повітря — відчини хоча б кватирку!
3. Коли працюєш, не задирай і не нахиляй голову — дивися тільки прямо.
4. Не дивися в одну точку, нехай очі рухаються по екрану.
5. Частіше кліпай очима і не затамовуй подих, якою б захоплюючою не була гра.
6. Зроби зарядку нашвидку.

Цікаво знати!

Як з’явились окуляри.

Давні греки, щоб краще бачити, використовували відшліфовані кульки гірського кришталю. 900 років тому арабський вчений Ібн-аль-Хайсам описав дивовижну здатність збільшувального скла покращувати зір. Але такі скельця з’явились лише в XIII столітті. Винахідники ніяк не могли вигадати, як же скельця прикріпити до очей. З’явились лорнети, моноклі, лінзи яких прикріплювались до капелюхів. Так тривало 500 років! Лінзи прив’язували мотузками до голови та вух, доки не здогадались зробити дужки, які зручно тримались за вухами і не давали змоги скельцям з’їжджати з носа. Спочатку люди окулярів не прийняли, навіть казали, що це «вигадка сатани» і магічні скельця можуть висмоктати очі. У Франції до XVII ст. носити окуляри було дуже непристойно. В нашу країну окуляри потрапили з Німеччини в XVII столітті.

Як діяти, коли сторонній предмет потрапив у вухо.

Вуха — твої органи слуху, — як не дивно, бояться звуку. Звичайно, не просто звуку, а дуже голосного.
Гучна музика зовсім не така вже безневинна, як здається. Барабанна перетинка вуха під її дією починає потовщуватися. І людина поступово втрачає гостроту слуху. Доведено, що у людей, які працюють в гамірливих місцях, слух погіршується. Ти, мабуть, уже знаєш, як нелегко спілкуватися з людиною, яка не дочуває.
Тому не варто дуже голосно включати телевізор чи магнітофон. Небезпечно під час гри кричати один одному у вуха.

Коли у вухо потрапляє комаха, людина відчуває справжні страждання. Рухаючись, комаха створює звуки, які барабанна перетинка сприймає як страшенний гуркіт. Це викликає сильний біль і неприємні відчуття.
Щоб уникнути страждань, у вухо можна крапнути олії. Без повітря комаха загине і гуркіт у вусі зникне. Обережно промий вухо теплою водою, нічого туди не заштовхуючи. Якщо комаха не вимиється, звернись до лікаря.

Запам’ятай!

Якщо сторонній предмет потрапив у вухо, витягти його звідти може лише лікар.

Довідкове бюро Всезнайка

Як ми чуємо?

Звук, зібраний вушною раковиною, направляється у середнє вухо по слуховому проходу. Слуховий прохід відділений від порожнини середнього вуха барабанною перетинкою. Ця перетинка дуже важлива для сприйняття звуків. Щоб вона добре працювала, на ній не повинно бути пошкоджень. І слуховий прохід захищає барабанну перетинку тим, що він не прямий, а звивистий. Це не дозволяє пошкодити перетинку тому, що випадково потрапляє до вуха.
А ще барабанну перетинку захищає густа липка речовина жовтого кольору — вушна сірка. Сірка не дозволяє часточкам пилу чи комахам дістатися до барабанної перетинки. І комахи, і бруд, і пил, що залітають у вухо, прилипають до стінок, вкритих сіркою.
Щоб вуха завжди були чистими, старанно мий їх водою з милом.

Запам’ятай!

Ніколи не колупайся у вухах! Один необережний рух, і ти можеш пошкодити барабанну перетинку, що стане причиною глухоти.

Як діяти, коли сторонній предмет потрапив у дихальні шляхи та горло.

Найчастіше у дихальні шляхи потрапляють шматочки їжі. Вони викликають кашель, який і допомагає потерпілому звільнитись від небажаного предмета.
Щоб допомогти потерпілому, потрібно нахилити його голову і декілька разів постукати долонею між лопаток.
Якщо це не допомагає, потрібно терміново звернутися до лікаря, бо коли сторонній предмет потрапляє в дихальні шляхи, це надзвичайно небезпечно. Він здатен перекрити дихання і тоді смерть наступає через кілька хвилин.

Запам’ятай!

Якщо ти проковтнув сторонній предмет, обов’язково скажи про це дорослим. До лікаря потрібно звернутись навіть тоді, коли в тебе нічого не болить!

Якщо сторонній предмет потрапив у ніс…

Граючись, діти часто засовують у ніс невеличкі предмети (горох, намистинки, насінини, ґудзики).
Не можна діставати з носа предмет пінцетом, іншими пристосуваннями, бо при цьому він засовується ще далі і така допомога здатна лише зашкодити.
Попробуй чхнути чи висякатись. Якщо це не допоможе — негайно до лікарні!

Довідкове бюро Всезнайка
(Прочитай разом з батьками).

Як люди шили в давнину?

Шиття — це скріплення одного шматка тканини з іншим за допомогою нитки та голки. До винайдення голки тканину просто обгортали навколо тіла, утворюючи одяг.
В Стародавньому Єгипті люди не тільки користувалися голками та нитками, але й вміли вишивати. А більше 3 тисяч років тому індуси вже знали, як різати тканину, розкроювати її, зшивати з неї одяг.
Маленька голка — величезний винахід людства.
Голка — це дуже маленький інструмент, загострений на одному кінці і з отвором на другому, який служить для того, щоб заправляти в нього нитку. Людина винайшла голку задовго до відкриття металів. Спершу її виготовляли з риб’ячих кісток, проколюючи дірочку в тупому кінці кістки. Такими голками первісна людина шила собі одяг із звіриних шкір.
Знайдені давні голки були зроблені й з кісток птахів, колючок дерев та кущів, потім з бронзи. Як тільки відкрили срібло та золото, голки почали виготовляти з них. Але ці цінні метали зовсім не годились для виготовлення такого маленького інструмента.
Лише в XIV ст., коли винайшли сталь, люди отримали міцну і зручну голку. Вважається, що сталеві голки, схожі на сучасні, були вперше виготовлені китайцями. В Європу їх завезли в середні віки, де довгий час голка вважалась величезним скарбом. Перші голки не мали вушка з дірочкою. Люди просто загинали кінчик голки і в той загин заправляли нитку.
В нашій країні до XVII століття сталевих голок не було. Шпичаки колючого куща чи риб’яча кістка, як і раніше, служили для бідняків засобом для шиття.
Лише в XVIII столітті наші майстри навчились виготовляти гарні голки.
В наш час в процесі виготовлення голка проходить через руки більш ніж 20 робітників.

Поради Королеви Безпеки

• Щоб голки не падали і не розсипались, зручніше зберігати їх в коробці, на дні якої лежить магніт.
• Від іржі врятує мило. Можна намилювати кінчики голки або зберігати її у шматочку мила, як в подушечці.

Швидкий звірок.

Першу швейну машинку створили в 1755 р. Вона була недосконала, тому довго не змогла існувати. В 20-х роках XIX ст. француз Варфоломій Тімоньє створив свою швейну машинку. Але французи не оцінили винахід, бо цей «звірок», як назвали машинку, заміняв працю 20 швачок: робив пошиття одягу дешевшим, що не подобалось ремісникам, які не хотіли втрачати своїх грошей. Машинку Тімоньє просто знищили.
В 1845 р. американський винахідник Е.Хоу винайшов швейну машинку з човником. Це була дорогоцінна знахідка! Ще й зараз швейні машинки працюють за цим принципом. В 1872 р. російський електротехнік В.М. Чиколев створив першу модель електричної швейної машинки, яку в наш час має майже кожна господиня.

Звідки з’явились ножиці?

Відгадай, що це «Два кінця, два кільця, а посередині цвях»? Звичайно ж, ножиці! Історія їх виникнення дуже цікава. В VIII ст. якомусь майстрові поталанило з’єднати два ножі за допомогою стержня-цвяшка, держаки загнути кільцями. Вийшли ножиці, які майже не відрізняються від сучасних.
Найдавніші ножиці в Східній Європі були знайдені під Смоленськом. Вчені визначили, що ними працювали кожум’яки Київської Русі в X ст. Ножиці виготовляли з заліза, сталі і срібла. Леза загартовували, щоб вони мали стабільну міцність. Є чимало різновидів ножиць. Ними підстригають кущі, обрізають дерева; ними працюють перукарі, швачки, закрійники, будівельники… В Німеччині винайшли ножиці-великани, якими розрізають автомобілі. Є електричні ножиці, що ріжуть товсту шкіру, гуму, лінолеум і навіть пластик зі швидкістю 20 метрів за хвилину. В сучасних швейних майстернях працюють найсучасніші лазерні ножиці. За 1 хвилину вони розрізають 60 метрів тканини.

Гострячок в капелюшку.

Цвях завжди мав велику цінність. Вже в І столітті нашої ери в Стародавньому Римі, Греції та Єгипті виготовляли цвяхи з заліза і міді. До цього вони були бронзовими. Але користувались такими цвяхами лише багаті люди. Біднякам же діставались загострені риб’ячі кістки, шпичаки та колючки з дерев і кущів, скалки та тріски. З їх допомогою скріплювали частини будівель, човнів; прибивали шкіри, що захищали від вітру та снігу. В Київській Русі цвяхи з заліза з’явились в X столітті. їх виготовляли майстри вручну аж до XIX ст., доки не винайшли машини.

Поради Королеви Безпеки

Щоб не травмувати молотком пальці, забиваючи цвях, можна користуватися прищіпкою для білизни або мотузком, як засобами для його тримання.

Дротики для плетіння.

Вчені доводять, що дротики, тобто спиці, винайшли відважні кочівники тисячі років тому. Археологи знайшли в давньоєгипетській гробниці плетену шкарпетку, якій 5 тисяч років! Плетіння довгий час було виключно чоловічою справою в усьому світі — від Сходу до Заходу. Сміливі рицарі після подвигів, повернувшись в замок, зручно вмощувалися біля камінів плести панчохи. В 1589 році англійський священик Вільям Лі винайшов в’язальну машину, яка й донині майже не змінилася.

Поради Королеви Безпеки

• Щоб не влучити дротиком в око, не травмувати іншої частини тіла собі або товаришеві, плести в твоєму віці можна лише під наглядом дорослих.
• Не можна гратися, пустувати з дротиками в руках, кидатись ними.

Щоб папери були в порядку.

Коли з’явилось багато паперів, постало питання, як краще їх зберігати. Тому німець Йоахан Валлер в 1829 році винайшов першу цивілізовану скріпку. Кнопка, як і скріпка, зовсім молоденька. їй не більше 100 років. Винайшли її німецькі винахідники Х.Ейхман, А.Кирстен і В.Матц. З того часу була придумана велика кількість різновидів кнопок і скріпок. Вони допомагають тримати папери в порядку, але вимагають до себе пошани, бо можуть травмувати.

Поради Королеви Безпеки

• Щоб кнопки та скріпки не розсипались по підлозі чи столу і не завдавали шкоди твоєму здоров’ю, тримай їх в коробці з магнітом.
• Категорично заборонені пустощі з кнопками!

Як користуватися водопровідною мережею?

Хоча ти звик, що у водопровідних кранах майже завжди є вода, але повинен знати, що чистої прісної води в світі не так вже й багато, тому її потрібно берегти.

1. Не відкривай крани на повну силу: крім нееконом-
ного використання води, потужний струмінь може зірвати нарізку і кімнату почне затоплювати вода.
2. Не залишай крани відкритими, якщо водопровідна
мережа тимчасово відключена. Коли воду несподівано подадуть, це загрожує затопленням не лише твоєї квартири, але й квартир сусідів.
3. Слідкуй за тим, щоб в мийці не знаходився посуд чи ганчір’я.
4. Будь обережним при користуванні гарячою водою:
можна отримати опіки. Щоб використати гарячу воду, відкрий спочатку кран з холодною, а вже потім добавляй до неї гарячу.

Поради Королеви Безпеки

Якщо ти опинився в затопленій квартирі:

— закрути крани;

— поклич дорослих;

— разом з дорослими виклич аварійну водопровідну службу.

Довідкове бюро Всезнайка

Від чого «тріщить» твій светр?

Вечір. Ти готуєшся лягати у ліжко. Знімаєш через голову светр і раптом в тиші лунає тріск. Якщо ти роздягаєшся в темряві, то можеш побачити, як цей тріск супроводжується іскрами. Тріщить і іскриться наш одяг лише тоді, коли ми, знімаючи його, заставляємо тертися по тілу та волоссю.
Поглянь уважніше і ти помітиш, що знятий светр притягується до сорочки, яка ще залишилася на тобі. Отже, між речами щось виникає. Це «щось» почали називати передачею електричного заряду. Його поява на різних предметах призводить не лише до притягування, а й до відштовхування. Це є дія електрики. Виходить, що ми не можемо й кроку без неї ступити.

Як винайшли електрику?

Електрика існує багато тисяч років, а ми до цього часу точно не знаємо, що це таке. В 1729 році дізналися, що є речовини (здебільшого метани), які можуть проводити струм. Такі речовини стали називати провідниками. Знайшли й інші речовини (скло, бурштин, віск), що не проводять струм і являються ізоляторами.
Людина відкрила дію електрики вже давно. Древні греки знали, що коли шматочок бурштину (янтарю) натерти вовняною тканиною, він притягуватиме до себе пилинки. Ти сам можеш це перевірити, коли потреш лице по вовняному одязі, а потім піднесеш його до папірців, покладених на столі. Те ж саме трапляється, коли ти зачісуєш волосся пластмасовим гребінцем.
Електрику знали й прялі в Стародавній Сирії. їх веретена з янтарю наелектризовувались, коли обмотувались вовною. Тому термін «електрика» походить від грецького слова «янтар».
Та користуватися електрикою людина змогла лише з 1800 року. Стало відомо, що електричний струм може використовуватись для утворення світла, тепла, підтримання процесів хімічних реакцій. Тоді ж вчені встановили, що електрика — це потік дуже маленьких заряджених частинок-електронів. Кожен електрон має заряд енергії. Але коли електронів збирається багато, заряд робиться більшим і виникає електрична напруга. Ось чому електричний струм може переміщатися по проводах на велику відстань. Коли ти натискаєш на вимикач лампи чи якого-не-будь приладу, електричний струм, прийшовши від генератора, починає бігти по проводах, прилад починає діяти, а лампочка світитися.

Як електричний струм приходить до тебе в дім?

Щоб передати електрику туди, де вона потрібна, будують лінії електропередач. Ти, мабуть, бачив за містом високі стовпи-опори, до яких підвішені проводи. По цих проводах електрика від електростанцій приходить в різні міста і села.
Чому опори роблять такими високими? Тому що по проводах електрика біжить під дуже високою напругою, яка досягає сотні тисяч вольт. Щоб ніхто, навіть випадково, не зміг доторкнутися до проводів, їх підвішують високо в небі. А щоб в них не вцілила блискавка, встановлюють громовідвід. Ти можеш побачити його па верхівці опори.
Коли електрика по проводах приходить в місто, вона потрапляє на електропідстанцію. Там стоїть особлива машина-трансформатор. Він знижує тиск і далі електроенергія передається по кабелях, що закопані глибоко під землею.
Ти можеш побачити такий кабель в ямі, яку інколи копають будівельники. Ніколи не торкайся кабелю, що стирчить з-під землі, бо він може знаходитись під великою напругою.
По кабелях електрика приходить в трансформаторну будку, яка стоїть біля твого дому. Маленький трансформатор, який знаходиться в ній, ще більше знижує напругу і вже тепер електрика може використовуватись в різних приладах, що знаходяться в твоєму домі. Але це не значить, що її дія перестає бути небезпечною для людини.

Коли з’явилися електроприлади?

Перші побутові електроприлади з’явились більше ста років тому.
За цей час електрика змінила все життя людства.
Дійсно, мало що в оселі робиться без електроприладів. Прибирання квартири — пилосос; сушіння волосся — електрофен; прання білизни — пральна машина. А телевізори, відеомагнітофони, відеокамери… Навіть уявити важко, як би ми могли без них жити!

Коли з’явилась електрична лампочка?

Російський електротехнік О.Ладигін здогадався нагріти вугільний стержень в закритій скляній колбі. Перші лампочки горіли півгодини, а коли майстер викачав повітря з колби, почали горіти вже декілька годин.
В 1873 році такими лампами була освітлена одна з вулиць Петербурга. Дізнавшись про цю лампу, нею зацікавився американський винахідник Томас Едісон. Працюючи вдвох, вчені створили ту лампочку, без якої в наш час не може обійтись жодна людина.

Як працює кишеньковий ліхтарик?

Кишеньковий ліхтарик складається з чотирьох частин: батарейки, лампочки, корпуса і перемикача. Батарейка містить електричний заряд. Щоб з’єднати лампочку з батарейкою, потрібно натиснути на перемикач. Як і в усіх електроприладах, робота кишенькового ліхтарика основана на електричному ланцюжку, в якому живе струм. Коли ліхтарик включається, спеціальна металева пластинка з’єднує лампочку з батарейкою, ланцюг замикається, струм доходить до ампочки і вона загорається.

Цікава ігротека

«Електричний» папір

Звичайний папір, виявляється, може нагромаджу-ати електрику. На паперових фабриках часто спостерігається таке явище: паперове полотно, що швидко мчить по конвеєру, треться об його сукняну підкладку — між ними проскакують іскри. Хочеш побачити це у себе вдома? Це нескладно.
Попроси маму добре випрасувати аркуш газети (у такий спосіб з паперу буде видалено невеличку кількість води, яку він містить). Доки газета не охолола, приклади її до обклеєної шпалерами стіни. Притисни і сильно натри щіткою для одягу.
З десяток таких рухів — і газета висітиме на стіні, мов приклеєна. Спробуй відірвати її — між газетою та стіною стрибатимуть маленькі іскри. Це дуже слабенькі іскри, тому вони не нароблять шкоди. З «електричним» папером можеш гратися, скільки хочеш. А от з «великою» електрикою треба поводитися дуже обережно.

Тлумачний словничок

Електрика — форма енергії, зумовлена рухом заряджених частинок.

Електростанція — підприємство, яке виробляє електричну енергію з інших видів енергії.

Водопровід — система труб і нагнітальних установок, фільтрів для подавання води з якої-небудь водойми або водосховища до місця її споживання.

Довідкове бюро Всезнайка

Хто винайшов водопровід і каналізацію?

Водопровід — це система труб і кранів, по яким вода надходить в будинок із магістрального водопроводу, прокладеного під землею. Каналізація — теж система труб, але по ним стічні забруднені води покидають будинок і виводяться в каналізаційні колодязі на вулицях. Перші такі системи виникли приблизно 4 тисячі років назад. Археологи знайшли їх на острові Кріт, що знаходиться в Середземному морі. Труби цього водопроводу були зроблені із обпаленої глини. В Стародавній Греції водопровід був збудований так. що вода в ньому протікала, як звичайно в природі, під невеликим нахилом. Один з таких водопроводів був прокладений на острові Самос в VI столітті до нашої єри. Побудував його Євполін Мегарський.
Римські водопроводи були міцніші, псувались дуже рідко, не потребували постійного догляду. В цих водопроводах-акведуках вперше були використані металеві труби. Їх виготовляли із свинцю. 300 років до нашої ери римляни, використовуючи такі водопроводи, підводили воду до своїх бань та палаців. Деякі з них збереглися і до наших днів.
В наш час труби виготовляють зі сталі, міді, заліза, бетону та пластмас. А водопровід та каналізація стали невід’ємною частиною міського помешкання.

Як працює водопровідний кран?

Коли ти відкриваєш та закриваєш водопровідний кран, ти крутиш голівку прогонича (болта), який встановлений в корпус крана.
Під ним знаходиться прокладка зі шкіри чи гуми, яка тисне на водяний струмінь і не допускає відтоку води. Якщо ти відкриваєш кран, тиск прогонича, який піднімається і пропускає воду, слабне. Вода вибігає по трубі і витікає. Коли кран закривається, прокладка опускається в водопровідну трубу і струмінь води перекривається.

Поради Королеви Безпеки

Водопровідний кран — не іграшка. Відкриваючи і закриваючи його заради пустощів, можна зірвати прогонич і сильний струмінь води ввірветься до твого помешкання, заливаючи все навкруги. Будь обережним!

Що таке аварія?

Аварія — це пошкодження механізмів машин під час роботи.

Аварії бувають:
— транспортні (з поїздами, автомобілями, літаками, кораблями);
— промислові (на заводах, фабриках, атомних електростанціях тощо).
На великих промислових підприємствах часом трапляються аварії. Вони загрожують здоров’ю, а іноді й життю багатьох людей. У квітні 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася аварія. Вона призвела до загибелі багатьох людей і значного забруднення радіоактивними речовинами великих територій України, Росії, Білорусії та інших країн.
Про аварії повідомляють по радіо чи телебаченню.
Для того щоб люди увімкнули радіо чи телевізор, використовують завивання сирен, переривчасті гудки на підприємствах. Існує попереджувальний сигнал «Увага всім!». Почувши цей сигнал, негайно вмикай радіоприймач чи телевізор і слухай інформацію служби надзвичайних ситуацій. 

Правила поведінки під час масових заходів.

Скільки радощів, захоплення, емоцій та енергії приносять нам свята! Згадай новорічні маскаради, різдвяні віншування, спортивні змагання, походи в театри, музеї, кіно тощо. Такі події запам’ятовуються надовго. Але мало хто замислюється над тим, що скупчення людей у замкненому просторі завжди є ситуацією підвищеного ризику. У місцях, де збираються дуже багато людей — в кінотеатрі, школі, на стадіоні, — можуть виникнути небезпечні ситуації. І більша вірогідність їх виникнення там, де люди порушують елементарні правила поведінки в громадських місцях.
Запам’ятай ці правила і ти:

1. В місцях скупчення великої кількості людей не дозволяється:
— відходити від дорослих;
— штовхатись, бігати, йти напереріз основної маси людей. Поводь себе так, як вимагають учитель чи хтось із дорослих.

2. Бажано триматися якнайдалі від центру натовпу, стін, дверей, скляних вітрин, металевих огорож та інших місць, де можна дістати травму.

3. Якщо ти знаходишся на багатолюдному майдані, ніколи не наступай на кульку, пакет, картонну коробку, не стій біля сміттєвих контейнерів та урн. Інколи такі речі можуть вибухнути.

4. При багатолюдному зібранні категорично забороняється користуватися піротехнічними засобами. Не підходь до людей, які запалюють бенгальські вогні, використовують петарди, запускають ракети — можеш отримати серйозну травму.

5. На стадіоні тримайся подалі від агресивно настроєних груп молодиків. З їх рук можуть полетіти каміння, дрючки, пляшки.

6. Не поспішай першим вийти з кінотеатру — тебе може притиснути натовп.

7. Не втікай разом з усіма зі стадіону, якщо почався дощ. Нехай ти намокнеш, але залишишся неушкодженим.

8. На зупинках не повертайся спиною до транспорту, що рухається. А коли підходить машина, не намагайся стати у перший ряд нетерплячого натовпу — тебе випадково можуть штовхнути під колеса.

9. Не спи, перебуваючи у транспортному засобі, який рухається: небезпечно не стільки проспати потрібну тобі зупинку, скільки дістати травму під час маневру чи різкої зупинки.

10. Не притуляйся до дверей, не стій на сходинках.

Чим небезпечна паніка?

Найбільша небезпека в місцях скупчення великої кількості людей — масова паніка та втеча натовпу.
У натовпі люди змінюються. Охоплені панікою, вони думають тільки про власний порятунок.
Паніка може виникнути під час пожежі, бійки, аварії. Це може трапитись в громадському транспорті і навіть при вимкненні світла. Всіма засобами борись з панікою.

Запам’ятай!

У небезпечній ситуації допомагай тим, хто молодший або слабший за тебе.

Поведінка під час виникнення паніки.

1. Не роби різких рухів, не бігай, не галасуй. Головне — не дозволяй емоціям скувати твою волю та відібрати всіляку можливість діяти розумно і цілеспрямовано. Необхідно, щоб голова була ясною.
2. Звільнись від довгого шарфа, щоб уникнути задушення.
3. Застебни на одязі всі ґудзики та «блискавки», щоб ні за що у натовпі не зачепитися.
4. Руки завжди тримай вільними, зігнутими у ліктях та притиснутими до тіла.
5. Не чіпляйся за дерева, стовпи, огорожі, щоб не зламати руки.
6. Міцно тримайся на ногах, уникай падіння.
7. Впавши на землю, скрутись у клубок «калачиком», ляж на бік, закрий руками голову та потилицю.
8. Опинившись на землі, спробуй негайно підвестися.
Встаючи, підтягни до себе руки та ноги, різко піднімись вперед та вгору.
9. У натовпі захищай груди піднятими ліктями.
10. При виникненні диму, чадного газу тощо рот та ніс захисти носовичком, хусткою чи рукавом. При ураженні очей швидко та часто кліпай ними, щоб сльози скоріше вимили шкідливу речовину.
11. Вибираючись з приміщення, де буяє вогонь, голову, обличчя, відкриті частини тіла прикрий одягом, бажано мокрим.

Поради Королеви Безпеки

Ніколи не намагайся йти проти натовпу, вибирайся з нього вздовж напрямку руху.
Небезпечні: вітрини, грати, стовпи, дерева — все нерухоме.

Не можна:
— чіплятися руками за щось;
— намагатися підняти речі, що впали на землю.

Треба:
— застібнутися;
— викинути сумку, парасольку;
— руки повинні бути вільними.

Якщо натовп потяг тебе — не чини йому опору.

Шляхи екстреної евакуації при виникненні надзвичайної ситуації.

В кожному громадському закладі (поліклініці, театрі, школі), в кожному транспортному засобі (метро, автобусі, тролейбусі, трамваї, потязі) є план евакуації при виникненні надзвичайної ситуації. Це спеціальний план, на якому показано, як при необхідності треба терміново залишати приміщення.
Твій обов’язок: вивчити разом з учителем та однокласниками весь шлях — від класу до виходу зі школи, навчитись залишати приміщення швидко і організовано.
Заходячи до незнайомого приміщення, завжди знайомся з планом евакуації.

Запам’ятай!
В екстремальній ситуації виконуй вказівки вчителя або інших дорослих.

Розповідь Феї Хімії

Любий друже! Ти ще маленький і не знаєш мене, але вже знайомий з деякими з моїх чарівних перетворень та див.
Щоб ти не тримав у руках, щоб не робив, за чим би не стежив — все це мої чари, які по-дорослому називаються хімічними реакціями. Ти відрізав шматочок лимона, посипав його цукром і побачив, що на блюдці з’явився сік; вкинув скибочку лимона в склянку з міцно завареним чаєм — чай посвітлішав. Це теж мої дива — хімічні реакції. І пухкий пиріжок, і йогурт, і квашена капуста… Безліч смачних страв — мої чарівні перетворення. Я рухаю автомобілі та літаки, перу білизну, чищу, мию, будую, майструю, одягаю… Приношу величезну користь.
Мене всі називають доброю і необхідною людям. Але інколи, коли я відчуваю непошану до себе, неповагу до моїх законів, використання речовин не по правилах, не знаючи і не вміючи, я можу дуже покарати: скалічити або й смерть заподіяти.
Тому, перш ніж взяти щось незнайоме до рук, подумай, чи варто ризикувати здоров’ям та життям?
Спочатку навчись — потім берись. Тож, мабуть, права мама: навчання починай з книги: вона всьому навчить.

Ці речовини можуть зашкодити твоєму здоров’ю.
В сучасних квартирах безліч різноманітних засобів побутової хімії: для прання білизни, миття посуду, дезинфекції, догляду за меблями, підлогами, автомашинами; препаратів для боротьби з гризунами, комахами. Абсолютно нешкідливих хімічних побутових засобів не існує.
При необережному використанні цих речовин може статися отруєння організму чи нещасний випадок. Навіть ліки можуть зашкодити. Дітям не дозволяється брати до рук:
— ліки і медикаменти;
— речовини, що знищують шкідливих комах: мух, тарганів, гусінь тощо;
— розчинники;
— горючі і легкозаймисті речовини;
— засоби для чищення санітарного та кухонного обладнання;
— миючі засоби.

Що таке кислота?

Ти, мабуть, уже чув це слово і здогадався, що вона має бути кисла.
І справді, в молоці утворюється молочна кислота, яка перетворює молоко на кефір, сметану, йогурти, сир, масло…
Апельсини, лимони, грейпфрути містять аскорбінову кислоту, тобто вітамін С.
Вугільна кислота допомагає виготовляти фруктові напої (ситро). Нікотинова, присутня в м’ясі, печінці, перешкоджає розвиткові захворювань шкіри. Борна використовується для виготовлення косметики, в боротьбі з мікробами.
Є й оцтова кислота, що знаходиться в оцті, який використовує мама для приготування обіду.
Кислоти допомагають людині в побуті, народному господарстві.
Але ні в якому разі, почувши чи прочитавши на пляшечці це слово, не перевіряй цю рідину на смак!
Переважна більшість кислот надзвичайно отруйні. Деякі з них, наприклад, сірчана, азотна і соляна, є настільки сильнодіючими, що можуть роз’їдати навіть найтвердіші метали. А на шкірі людини залишають страшні опіки, пропалюють тканини тіла. Дуже небезпечні для очей. Навіть від потрапляння в очі мізерної краплинки може настати сліпота.
В народному господарстві використовують миш’якову кислоту. Там вона необхідна. Але це страшна отрута, тому тримати її в домі абсолютно недопустимо.
Отже, кислоти — це речовини, розчини яких у воді мають кислий смак, роз’їдають рослинні та тваринні тканини і спричиняють отруєння та опіки. Померти можна навіть від оцту. Кислоти ніколи не повинні потрапляти до твоїх рук!

Сімейна сторінка

Вузлики напам’ять і дорослим, і малим.

Поради лікаря Будьздоровченка

Ознаки отруєння миш’яком:
— присмак металу в роті;
— блювання;
— сильний біль в животі;
— судоми;
— смерть.

Перша допомога:
— Якомога швидше викликати лікаря;
— До приїзду лікаря потерпілого напувати молоком. Молоко, точніше, білок, що в ньому міститься, уповільнює надходження отрути в кров.

Цікаво знати!

Якщо тебе укусила мурашка, місце укусу починає боліти, бо під шкіру потрапила сильна мурашина кислота.
Змасти це місце нашатирним спиртом і ти відразу ж позбавишся болю. Це нашатирний спирт знищив кислоту. Те ж саме трапляється, коли вкусить бджола.
Якщо обпік палець кислотою, занур його в розчин питної соди — біль затамується.

Довідкове бюро Всезнайка

Дві різні соди.

Ти, звичайно, чув про соду. Але існує дві абсолютно різні речовини, які називають содою.
Для прання, відбілювання та замочування білизни використовують кальциновану соду. Це білий порошок, що добре розчиняється у воді. Ще в Давньому Єгипті в III тисячолітті до нашої ери з її допомогою виготовляли скло. В наш час вона використовується для виготовлення мила та миючих засобів.

Інша сода — питна. Розчин питної соди необхідний в медицині при хворобах шлунку, для полоскання горла при ангіні.
Вона допомагає випікати вироби з тіста. Приносить користь і пожежникам, бо є складовою частиною вогнегасника, яким гасять пожежі.

Увага!
Недопустимо в квартирі тримати ці дві речовини поряд. Існує загроза твоєму здоров’ю, якщо ти ненавмисне їх переплутаєш. Першій — місце в ванній кімнаті, другій — на кухні.

Сріблясті кульки, що живуть в термометрі.

Ти знаєш, що таке термометр і вже, напевно, бачив, як розбігаються навсібіч сріблясті дриготливі кульки, коли він розіб’ється. Так і хочеться погратись цими дивними сяючими краплинками. Зупинись!
Ртуть — це метал, який при кімнатній температурі знаходиться в рідкому стані і має здатність розпадатися на дрібні краплинки. Рідка ртуть небезпечна перш за все своєю здатністю швидко випаровуватись. Якщо зберігати її в приміщенні відкритою, то в повітрі з’являться ртутні випари.
Два грами ртуті з домашнього термометра, розкотившись по однокімнатній квартирі, збільшують допустимий рівень випарів ртуті в повітрі в два рази.
Особливо небезпечні дрібні краплини розлитої ртуті, що закотились під плінтуси, лінолеум, меблі, в щілини підлоги. Якщо ртуть розсипана дрібними кульками — випаровування йде швидше, тому й небезпека більша. Отрута накопичується практично в усьому: в шпалерах, штукатурці, фарбі, цеглі… І відбувається це дуже швидко.

Увага!

Випадково розлиту ртуть треба якомога швидше і ретельніше зібрати. Всі місця, в яких могли б затриматись її краплини, необхідно обробити спеціальним розчином заліза. Тому одному тут не впоратись: необхідно викликати спеціалізовану бригаду рятувальної служби. Телефонуй за номером 02.

Запам’ятай!

Якщо ти помітив розлиту ртуть, терміново клич дорослих. Викидати ртуть та уражені нею предмети у сміттєзбірники, засипати їх землею чи піском категорично забороняється.

Довідкове бюро Всезнайка.

Де працює ртуть?

З давніх-давен ртуть використовується в виробництві фарб, промислової соди, електроприладів.
Завдяки тому, що її з’єднання отруйні, ртутними фарбами покривають днища морських кораблів, щоб вони не обростали черепашками.
При нагріванні ртуть розширюється і ця її властивість використовується в термометрах для вимірювання температури. Є вона й у барометрах, лампах тощо.
В давнину завдяки ртутному покриттю на склі одержували дзеркало. Але таке дзеркало було шкідливим для здоров’я і тому пізніше ртуть замінили сріблом.

Сімейна сторінка

Вузлики на пам’ять і дорослим, і малим.
Поради лікаря Будьздоровченка

Ознаки гострого отруєння солями ртуті:
— розлад кишечника;
— блювання;
— набряк та запалення ясен;
— послаблення серцевої діяльності;
— рідкий і слабкий пульс;
— можлива втрата свідомості,
В приміщеннях, де ртуть знаходиться в контакті з повітрям дуже довго, відбувається постійне отруєння. Ознаки постійного отруєння ртуттю:
— дратівливість;
— зниження працездатності;
— тремтіння в руках;
— присмак металу в роті;
— сильне слиновиділення;
— крихкість ясен.
Перша допомога потерпілому.
— звернутись до лікаря;
— викликати у хворого блювання;
— дати молока, яєчних білків або яєчної води: на 1 л води 2—3 яєчних білки.

Ліки в твоєму домі

В кожному домі є ліки. Вони приносять полегшення хворій людині. Але в руках дитини це небезпечна отрута.
Ліки, що допомагають при хворобах серця, знижують артеріальний тиск, снодійні чи заспокійливі, містять в собі речовини, які можуть заподіяти отруєння і смерть.
Є ліки, до складу яких входить зміїна отрута! А в краплях із бромом небезпечні навіть випари!

Сімейна сторінка
Вузлики на пам’ять і дорослим, і малим.
Поради лікаря Будьздоровченка

Ознаки отруєння бромом:
— запаморочення;
— кашель;
— задуха;
— подразнення слизових оболонок рота, носа, очей.

Допомога при отруєнні ліками:
— викликати лікаря;
— дуже точно пояснити йому: скільки, коли і яких ліків випито;
— якщо речовина потрапила в очі, промити великою кількістю води, якщо на руки — водою і содою.

Куди зникла пляма?

Не можна обійтись в домашньому господарстві без розчинників. Ти, мабуть, бачив, як мама видаляє з одягу плями спеціальною рідиною?
Усі лаки, деякі клеї, бензин, гас, спирт, ефір, ацетон теж містять в собі розчинники. Вони різні, але всі, в більшій чи меншій мірі, призводять до отруєння.
Зникають плями і від миючих засобів. Це ті речовини, які роблять речі чистими. Виготовляються вони на хімічних заводах. В їх склад входять спирти, кислоти, відбілювачі, розчинники тощо.
Миючі засоби ретельно відбирають бруд, але для твого організму можуть бути отруйними.
Найнебезпечніші — засоби для чищення санітарного та кухонного обладнання. Вони містять в собі речовини, які можуть спричинити шкоду твоєму тілу при найменшому дотику.
Під їх дією шкіра людини дуже набрякає і робиться слизькою. Якщо це триває довго, утворюється дуже болючий глибокий опік.
Особливу загрозу ці речовини несуть очам. На заводах, де виготовляються засоби для чищення, робітники працюють в захисному одязі та окулярах.